Костянтин (15) утік від війни в Україні. Вже кілька тижнів він мешкає в районі Бергіш-Гладбаху неподалік Кельна і відвідує німецьку гімназію.

«Я дуже переживаю через ситуацію вдома, але тут я почуваюся у безпеці. Змішане почуття», — каже юнак англійською. Половину навчального часу він проводить у гімназії Альбертуса-Магнуса (АМГ), де йому викладають німецьку мову. Залишок часу він вивчає англійську мову, математику і фізкультуру в звичайному німецькому класі. У цих предметах не потрібні спеціальні знання німецької мови.

«Я підтримую контакт зі своїми друзями в Одесі, кажу їм, що я тут навчаюсь і питаю їх про війну, як у них справи і чи не зруйнований ще наш будинок», — каже Костянтин. Щоб прийняти його та його сім'ю в Німеччині, їхнім родичам із Бергіш-Гладбаха довелося з'їхатися всім разом. П'ятеро мешканців стали десятьма — і його однокласниця Лола тепер ділить свою кімнату з бабусею. "Для мене це не тягар, я відчуваю свою відповідальність у цій ситуації", - каже 15-річна дівчинка. Вона допомагає Костянтину із домашніми завданнями. Її батько відразу ж записав його до школи: «Він не повинен гаяти часу, він повинен вчити німецьку і знаходити друзів».

У кожному класі є окремий вихователь для новачків

АМГ ухвалила десять українських студентів віком від 13 до 17 років. «У цьому випадку йдеться про інтеграцію, про структуру та спільноту», — пояснює директор школи Рольф Файмонвіль. Усі школярі вчать німецьку мову в окремій групі (Deutsch-Fördergruppe (DFG)). Їх також розподіляють на звичайні класи, наприклад, з англійської мови або математики. Наступним кроком може бути географія або історія, пропоновані двома мовами: німецькою та англійською. "Ми спираємося на знання, які вони отримали в Україні". У кожному класі є окремий вихователь для новачків.

Більшість українських школярів живуть у сім'ях своїх однокласників або перебувають під їхньою опікою. Директор школи Файмонвіль каже, що питання про те, чи зможуть вони отримати український шкільний атестат через дистанційне навчання, залишається відкритим та обговорюється політиками. «Ми, як і раніше, проводимо онлайн-уроки, хоч і в меншому масштабі».

Конференція міністрів освіти федеральних земель нещодавно організувала робочу групу для координації шкільного навчання українських дітей та підлітків. Йдеться також про українські випускні онлайн-іспити та пошук українських вчителів.

Оксана Камишанська, вчителька літератури та німецької мови в Україні, змушена була тікати з передмістя Києва разом із своїм сином (16 років). Наразі вона також знаходиться у будинку в районі Бергіш-Гладбаху. Вона безкоштовно викладає десяткам українських школярів. «Чим довше студенти знаходяться тут, тим безпечніше вони почуваються», — каже вона. Деякі виглядають надто тривожно, інші морально стабільно.

Сама вона дуже боїться за свою матір (83 роки), яку їй довелося залишити. "Російські війська наближаються, ми дуже стурбовані". Її син напружено стежить за новинами до ночі. Файмонвіль сподівається, що незабаром зможе найняти її як учительку. «Ми чекаємо на довідку про несудимість».

«Українські школярі пережили жахливі речі»

Директор наголошує: «Українські школярі пережили жахливі речі. Але школа це не терапевтичний центр». Ми хочемо прокласти новачкам шлях до нормального повсякденного життя. За потреби ми можемо запропонувати психосоціальну підтримку. «Ми бачимо, що студенти сумують за своїми батьками. Деякі старшокласники не хотіли залишати свою країну, а хотіли захищати свою батьківщину разом із батьками». Від вчителів вимагається багато співчуття.

Генеральний консул України Ірина Тибінка закликала до продовження освітнього процесу та збереження національної ідентичності. За даними конференції міністрів культури (КМК), зараз у німецьких школах навчається понад 20 000 біженців з України. Асоціація вчителів очікує у майбутньому близько 250 000 студентів.

За даними Інтеграційної медіа-служби, в одинадцяти з 16 федеральних земель є підготовчі або прийомні класи, в яких біженці навчаються окремо від інших учнів. У більшості з них вони вивчають кілька предметів одночасно зі своїми німецькими однокласниками. У Мекленбурзі-Передній Померанії, Нижній Саксонії, Рейнланд-Пфальці, Саарі і Тюрінгії зараховують безпосередньо до звичайних класів, але при цьому додатково викладаючи уроки німецької мови. У Баварії та Бремені українці спочатку навчаються зовсім окремо від звичайних студентів.

В АМГ старанно вивчаються базові німецькі висловлювання та школярами пишуться перші твори, повідомляє викладач німецької мови для іноземців Рут Бонгарц. «Багато хто дуже мотивований і товариський, що дивно, враховуючи положення, в якому вони знаходяться». У школі всі гуртуються, незважаючи на нестачу персоналу, пов'язану з коронавірусом, та із закінченням шкільного року. Вони організували благодійний марафон для збирання пожертв для мешканців України. Файмонвіль каже: «Це було бажанням, яке виходило від школярів. У ньому беруть участь усі вікові групи, наша готовність допомогти величезна».