Bergisch Gladbach – Ангеліна підходить до дошки в передній частині класу. На синій виносці написано: "Макс шукає офіс містера Бруннера. Який у нього номер кімнати?" 14-річна дівчинка із Запоріжжя постукує вказівним пальцем на дошці. Монотонний жіночий голос пояснює, що кабінет пана Бруннера знаходиться у кімнаті номер 314. Ангеліна впевнено натискає на третій варіант відповіді. Виноска автоматично стає зеленою.

Її німецька ще не досконала, але вона дуже старається. Мотивовано та невпинно. Протягом чотирьох тижнів 20 учнів, включаючи Ангеліну, займалися з понеділка по п'ятницю з 9 ранку до 13 години дня. У той час як їхні однолітки з Німеччини вирушили на канікули, відпочивали у відкритому басейні та займалися тим, чим зазвичай займаються школярі під час літніх канікул.

Мовні курси в гімназії імені Отто Хан у Бергіш-Гладбасі

Олексій – один із таких учнів. Він утік із України у березні, з Харкова. В той час поки його рідна країна знаходиться під вогнем, Олексій хоче побудувати тут нове життя. Він хоче вчитися у Німеччині на програміста. У розмові 16-річний підліток постійно звертається за допомогою до свого вчителя, який згодом перекладає йому фразу українською мовою. Але він змушує себе відповісти німецькою: "Я хочу мати можливість розмовляти тут з іншими людьми". Слово за словом, поки в якийсь момент він не володітиме німецькою мовою і без сторонньої допомоги.

Останні чотири тижні він відвідує інтенсивний курс німецької мови у гімназії Отто-Хан у Бергіш-Гладбасі. Коли закінчаться літні канікули, він повернеться до професійно-технічного коледжу. Як і більшість студентів, у яких цієї п'ятниці останні уроки німецької мови в гімназії.

24662 українці були влаштовані в школи землі Північний Рейн-Вестфалія з початку війни. Це випливає із останнього опитування, проведеного Міністерством освіти 22 червня. Ситуація ускладнюється для молодих людей, які навчаються у старших класах середньої школи. В Україні вони зараз отримували б атестат про закінчення школи, будували плани на подальше навчання, мріяли про кар'єру. Але війна зруйнувала ці плани.

У Німеччині "вони потрапляють у яму", - каже Ніна Паулік із Ротарі-клубу Бергіш-Гладбаха. Вона стала ініціатором інтенсивного мовного курсу, який фінансувався за рахунок пожертв Rotary. У березні Паулік прийняла матір та доньку з України, і внаслідок чого стала частиною мережі волонтерів. У кафе в районі Рефрат вона познайомилася із біженцями з України. Вони розповіли їй про те, що у професійних коледжах вони почувалися недостатньо залученими до навчання. Але саме у професійних коледжах виявляється більшість учнів зі старших класів середніх шкіл. Їхні шанси вступити пізніше до гімназії та скласти заключні іспити для отримання атестату: мізерно малі. Їхній шлях - навчання на майстра-ремісника, це дозволить їм згодом навчатися в університеті прикладних наук (Fachhochschule) у Північному Рейн-Вестфалії.

Щоденний зв'язок із сім'єю в Україні

17-річна Нана вже закінчила школу в Україні та вступила там на факультет географії. Зараз вона продовжує своє навчання лише онлайн. Нана бігла з Одеси у березні разом із матір'ю, невісткою та племінником. Її батько та брат все ще перебувають в Україні. Щодня вони зідзвонюються один з одним. Чи хоче вона повернутися на батьківщину? Нана роздумує. "Я не знаю", - відповідає вона, знизуючи плечима.

Їй дуже хотілося б продовжити навчання в Україні, але вона й не проти розпочати навчання в Німеччині. Бажано також на географічному факультеті, як раніше в Україні. Нана могла б собі уявити стати перекладачем. Нині вона навчається у професійному коледжі. Бажання навчатися в Німеччині також є її мотивацією для проходження інтенсивного мовного курсу під час канікул. Вона сповнена рішучості вчитися далі і вже говорить англійською, російською та трохи вірменською мовами на додаток до української. Впевнено вона починає вести діалоги німецькою мовою.

Уте Тевіссен вражена цілеспрямованістю українських студентів. Протягом двох тижнів вона допомагала Зої Ріхтер та Оксані Камишанській, вчителькам з України у вивченні німецької мови. Тевіссен вже на пенсії, але ще три роки тому вона викладала німецьку та французьку мови в школі в Ессені. Свій вільний час вона проводить у Кельні, де мешкає її сім'я. "Я була вражена силою, волею та життєрадісністю цих молодих людей", - каже вона. І вона, як і „багато моїх колег”, готова далі підтримувати їх як учитель у вивченні німецької мови. Тому що у NRW дуже сильний дефіцит вчителів.

Міністерство освіти створило 1052 додаткових місць на 2022/23 навчальний рік. Вони також можуть бути заповнені вчителями-пенсіонерами, такими, як Тевіссен. 68-річна жінка хотіла б, щоб Міністерство освіти чи школи зв'язувалися з нею та її колегами прямо. Наразі, за її словами, потрібна власна ініціатива, але бюрократичний режим не пропускає ініціативу через свої міцні бар'єри. Нестача вчителів у Північному Рейні-Вестфалії посилюється; перед Доротеєю Феллер (CDU), яка нещодавно вступила на посаду міністром освіти, як і перед її попередницею Івонн Гебауер (FDP), стоїть грандіозне завдання. Також ведеться пошук українських викладачів. У травні Міністерство освіти оголосило, що на сьогоднішній день на роботу прийнято 61 особу, і ще 185 виявили інтерес, їх документи перебувають на розгляді. Але це крапля у морі порівняно з попитом.

Олексій та Нана поки що повернулися до професійно-технічного коледжу. Мовний курс їм закінчено. В останній день курсу їхні викладачі ще раз нагадують школярам те, що вони проповідували з самого початку: "Говоріть німецькою мовою! І вони хочуть продовжувати вчитися. Ніна Пауліч хотіла б, щоб "Ротарі" організував більше пропозицій для учнів з України. "Вражає, скільки всього можна зробити за чотири тижні, я б хотіла побачити, чого вони зможуть досягти через півроку", - каже Пауліч, обговорюються не лише подальші пропозиції під час канікул, а й денні курси у співпраці зі школами, проте поки не зрозуміло, чи станеться це.